Черкаська волость – Чигиринщина!

У другій половині 15-го століття Черкащина входить до складу Литовского князівства, а після 1569 – під владу Польщі.
Під час численних нападів татар и турків територія Черкащини збезлюдніла, багато сел і міст було повністю зруйновано и занедбано.
Така ж доля спіткала і землі Чигиринщини, що входили до складу Черкаської волості. Після нападів майже вся територія перетворилась на безлюдне, дике урочище. Нові поселенці недовго чекали – селяни та біднота тікали з насиджених місць Волині, Поділля, Полісся від поляків та польської шляхти и поступово осідали на території сучасного Чигирина. Зустрічались серед них і втікачі з Росії, Білорусії та навіть Литви.
Саме вони почали відбудовувати села, і саме вони побудували перші будівлі на території сучасного міста.
З самого початку поселення було досить хаотичним, але з часом деякий порядок почав проглядатися, почали з’являтися охайні будівлі, а потім – і велика православна церква. Стіни її будувалися не тільки як культова споруда, на неї покладалися і надії оборонитися від проклятих турків, а іноді – і від бешкетуючих панів. Згодом церква перетворилась на великий чоловічний, а потім і жіночий монастир (але про це – вже згодом).

Самі чигиринці несли велику кількість повинностей – і несли сторожову службу, платили всіляку купу податі (підводну, косову, бортну десятину, оплачували дозвіл на одруження).
На вимогу пана мусили виступати збройно проти ворога під його корогвою.

З часом свавілля польської шляхти зростало, а терпець багатьох мешканців Чигирина – зменшувався… І декілька разів саме чигиринці приєднувалися до козацьких повстань. А пустуючи землі постійно заселялися втікачами (а часто і тими, хто пішов проти свого пана) з інших земель…
І багато історій ходить про чигиринців – і про прокляті місця Холодного яру, і про відьм, і про козаків-характерників, що вміли залізо заговорювати та багато інших непотребств творити.